У попередній статті я розповів, чому вирішив відмовитися від Marlin і перейти на Klipper, а також як замість Raspberry Pi почав використовувати старий TV Box із Linux.
Перехід на іншу систему керування помітно спростив налаштування принтера. Тепер багато параметрів можна було змінювати безпосередньо в конфігурації, а для калібрування з'явилися зручніші інструменти.
Але головна проблема, через яку я взагалі почав експериментувати з налаштуваннями, залишалася.
Я, як і раніше, не міг домогтися стабільного першого шару по всій поверхні друкарського столу.
Коли ручного налаштування недостатньо
На перший погляд налаштування столу 3D-принтера виглядає досить простою процедурою.
Потрібно виставити правильну відстань між соплом і поверхнею, перевірити її в кількох точках і за потреби відрегулювати положення стола.
Але на практиці все виявилося складніше.
Я неодноразово намагався налаштувати стіл вручну. Перевіряв відстані, вносив невеликі зміни й знову запускав друк.
Іноді результат виглядав цілком прийнятним, але варто було перейти до друку моделі, що займала велику площу, як проблеми ставали помітнішими.
В одній частині столу перший шар міг виходити нормально, а в іншій відстань між соплом і поверхнею вже відрізнялася.
Доводилося знову повертатися до регулювань.
З переходом на Klipper процес налаштування став зручнішим, але сама необхідність вручну оцінювати відстані нікуди не зникла.
Саме тоді я почав замислюватися про встановлення датчика вимірювання поверхні столу.
Навіщо принтеру датчик стола
Ідея досить проста.
Замість того щоб щоразу оцінювати відстань між соплом і столом вручну, можна доручити вимірювання датчику.
Він дозволяє визначати положення поверхні в заданих точках і використовувати отримані значення під час налаштування принтера.
Звісно, датчик не виправляє криву механіку й не робить стіл ідеально рівним.
Але такий підхід має важливу перевагу — повторюваність.
Під час ручного налаштування результат багато в чому залежить від того, наскільки точно вдалося визначити зазор у кожній точці.
Навіть невеликі відмінності можуть вплинути на перший шар.
Датчик дозволяє отримувати вимірювання більш послідовним способом і порівнювати їх між собою.
Саме цього мені й не вистачало.
Встановлення датчика
До встановлення датчика я дійшов уже після того, як деякий час користувався Klipper.
Тобто це не було частиною початкового переходу з Marlin.
Спочатку я розраховував, що зручніших інструментів ручного налаштування буде достатньо.
Але поступово стало зрозуміло, що для подальшого покращення результату потрібен інший спосіб вимірювання положення столу.
Тому наступним етапом модернізації стало встановлення датчика.
Сама його поява, звісно, ще не означала, що всі проблеми вирішено.
Потрібно було забезпечити правильне положення датчика відносно сопла, налаштувати його роботу й перевірити, наскільки стабільно він виконує вимірювання.
Лише після цього можна було використовувати отримані дані для регулювання стола.
Вирівнювання за чотирма точками
Одним із найкорисніших результатів встановлення датчика стала можливість контролювати положення столу за чотирма точками.
Раніше я намагався домогтися потрібного результату вручну, орієнтуючись на відстань між соплом і поверхнею.
Тепер у мене з'явилися вимірювання, за якими можна було оцінювати відмінності між окремими ділянками столу.
Це помітно змінило сам підхід до регулювання.
Замість послідовних спроб вгадати, яку ділянку потрібно підняти або опустити, з'явилася можливість спиратися на результати вимірювань.
Особливо важливим виявилося те, що вимірювання добре повторювалися.
Якщо виконувати перевірку кілька разів, можна було розраховувати на порівнювані результати.
А отже, ставало простіше зрозуміти, чи справді чергове регулювання покращило положення столу.
Для старого принтера, який я поступово приводив до ладу, це було суттєвим покращенням.
Повторюваність важливіша, ніж здається
До встановлення датчика я переважно оцінював результат за тим, як лягає перший шар.
Такий спосіб, звісно, залишається корисним. Зрештою, саме якість друку показує, наскільки вдало налаштований принтер.
Але є одна проблема.
Якщо після чергового регулювання перший шар став кращим або гіршим, не завжди зрозуміло, що саме змінилося.
Можливо, справа в положенні столу. Можливо, у висоті сопла або інших параметрах.
Коли ж з'явилися повторювані вимірювання, стало простіше відокремлювати налаштування положення столу від інших чинників.
Я міг перевірити поверхню, внести зміну й знову виконати вимірювання.
Таким чином, налаштування стало більш контрольованим процесом.
І хоча датчик не усунув усіх недоліків конструкції, він дозволив значно скоротити кількість спроб налаштування навмання.
Датчик — не універсальне рішення
Тут важливо зазначити один момент.
Встановлення датчика не означає, що після цього можна забути про механіку принтера.
Якщо конструкція недостатньо жорстка, напрямні мають люфти або окремі вузли працюють неправильно, вимірювання поверхні не усуне цих недоліків.
Датчик лише допомагає отримати інформацію про положення столу.
А от наскільки правильно принтер зможе використати цю інформацію, залежить уже від його механічного стану й налаштувань.
Тому я не розглядав встановлення датчика як остаточне вирішення всіх проблем Graber i3.
Скоріше це був ще один інструмент, який дозволяв рухатися далі.
І, як виявилося, досить корисний.
Що змінилося після встановлення
Головним результатом для мене стала не якась окрема функція Klipper, а можливість отримувати стабільні вимірювання.
Тепер я міг контролювати положення столу за чотирма точками й оцінювати результат регулювання набагато впевненіше, ніж раніше.
Процес налаштування став зрозумілішим і передбачуванішим.
Це не означало, що принтер раптом перетворився на сучасну високоточну машину.
Він усе ще залишався старим Graber i3 зі своїми конструктивними особливостями й недоліками.
Але тепер у мене з'явився інструмент, якого раніше дуже не вистачало.
Саме такі невеликі, на перший погляд, зміни поступово робили відновлення принтера більш осмисленим.
Замість нескінченних спроб домогтися результату навмання я почав отримувати дані, з якими можна було працювати.
Що далі
Встановлення датчика стало важливим етапом модернізації Graber i3, але далеко не останнім.
У процесі роботи з принтером я продовжував знаходити недоліки, які хотілося виправити.
Одним із наступних напрямків стала вісь Z.
У конструкції принтера використовувалися два двигуни, і я вирішив змінити схему керування ними, щоб отримати більше можливостей для налаштування.
Для цього знадобилися зміни в електроніці та конфігурації Klipper.
Але про це розповім уже в наступній статті.