Після складання Graber i3 якийсь час використовувався для друку. Він працював, щось друкував, але назвати його добре налаштованим принтером було складно.
Потім у його історії настала досить велика перерва — майже чотири роки принтер практично не використовувався.
Коли з'явилася можливість знову ним зайнятися, мої плани вже змінилися.
Замість Graber — CoreXY
Поки вирішувалося питання з доставкою старого принтера, я почав збирати новий — вже на кінематиці CoreXY.
На той момент була зібрана механіка й сам каркас. Залишалися електроніка та одна з найдорожчих частин — стіл.
Тому початковий план був досить простим: використати частину компонентів старого Graber для завершення CoreXY. Все одно кілька років стоїть без діла, а купувати повторно двигуни, електроніку та інші деталі особливого сенсу не було.
Принаймні, так я думав до того моменту, поки Graber нарешті не опинився в мене.
А він усе ще працює
Після кількох років простою принтер зовні зберігся на диво добре.
Нічого спеціально відновлювати перед першим запуском я не став — просто оглянув його, увімкнув у розетку й спробував запустити.
І він запрацював.
Старий Marlin, Repetier-Host на комп'ютері — практично та сама конфігурація, в якій принтер колись використовувався.
Звісно, слово «працював» тут потрібно сприймати досить умовно. Принтер рухався, нагрівався й навіть друкував. Але цього виявилося достатньо, щоб ідея розібрати його на частини перестала здаватися хорошою.
Машина була повністю зібрана, нормально пережила кілька років простою й усе ще могла друкувати. Розбирати її заради кількох компонентів мені вже просто не хотілося.
CoreXY міг почекати.
Другий шанс
Спочатку я вирішив привести Graber до ладу переважно для дітей. Хотілося отримати простий принтер, яким можна користуватися без постійного ремонту й налаштування.
Пізніше з'явився ще один практичний сенс. Для складання CoreXY все одно знадобиться друкувати різні деталі, кріплення та інші дрібниці. Робити все це підручними засобами, коли поруч стоїть практично готовий 3D-принтер, було б досить дивно.
Так Graber замість донора для нового принтера отримав другий шанс.
Але дуже швидко з'ясувалося, що просто працюючий принтер і принтер, яким зручно користуватися, — далеко не одне й те саме.
Друкувати він друкував
Головною проблемою виявився перший шар. Отримати його стабільно нормальним було складно, а результат надто сильно залежав від чергового налаштування принтера.
Щось надрукувати можна було. Іноді навіть цілком успішно. Але про нормальну повторюваність говорити поки що не доводилося.
А мені хотілося зовсім іншого результату: підготувати модель, відправити її на принтер і отримати готову деталь, а не починати перед кожним друком черговий сеанс налаштування.
Стало зрозуміло, що старому Graber потрібна серйозніша модернізація.
З цього й почався наступний етап його життя.