Коли сьогодні розповідаєш, що збираєш або переробляєш власний 3D-принтер, перша реакція цілком передбачувана: навіщо? Можна купити готовий Bambu Lab, дістати його з коробки й просто друкувати.
І якщо єдина мета — отримати хороший інструмент для 3D-друку, у цьому справді є сенс.
Але мій принтер з'явився зовсім в інший час.
Усе почалося з Graber i3
Саму фанерну раму Graber i3 я купив досить давно, ще задовго до того, як почав серйозно збирати принтер. Якийсь час вона просто лежала й чекала.
До повноцінної збірки справа дійшла на початку 2021 року.
Сьогодні це здається не таким вже й далеким минулим, але домашній 3D-друк за ці кілька років змінився дуже сильно. Готові принтери стали доступнішими, швидшими та значно зручнішими. Те, що раніше доводилося збирати, налаштовувати й допрацьовувати самостійно, сьогодні в багатьох випадках працює прямо з коробки.
У 2021 році ситуація виглядала дещо інакше. Готові рішення були помітно дорожчими, а самостійна збірка дозволяла не лише заощадити, а й отримати машину, яку можна було переробляти під власні завдання.
Ну і, звісно, ми не шукаємо легких шляхів.
Так старий комплект фанерних деталей поступово почав перетворюватися на справжній 3D-принтер.
Чому саме Graber i3
Graber i3 — одна з численних конструкцій, що виросли навколо архітектури Prusa i3. Замість металевої рами тут використовувалися вирізані з листового матеріалу деталі, з яких збирався жорсткий каркас.
У моєму випадку це була фанера.
За сучасними мірками така конструкція виглядає досить незвично. Сьогодні навіть недорогі принтери зазвичай збираються з алюмінієвого профілю або на металевому каркасі, а фанерний 3D-принтер швидше сприймається як привіт із ранньої епохи RepRap.
Але саме в цьому й була одна із сильних сторін подібних проектів: принтер можна було зібрати практично з доступних компонентів, а більшість вузлів замінити, переробити або виготовити самостійно.
У мене вже була основа. Залишалося перетворити її на робочу машину.
Збірка
Принтер збирався поступово. Фанерна рама, направляючі, підшипники, крокові двигуни, ремені, стіл, екструдер, хотенд, електроніка — з окремих деталей почала з'являтися цілком впізнавана конструкція i3.
Причому практично від самого початку було зрозуміло, що остаточної конфігурації в такого принтера, швидше за все, ніколи не буде.
У цьому й полягає одна з особливостей саморобних 3D-принтерів: спочатку ти збираєш принтер, щоб друкувати деталі, а потім починаєш друкувати деталі, щоб переробляти сам принтер.
Мій Graber i3 не став винятком.
Продовження: Graber i3: друге життя старого 3D-принтера